вірші

Запрошую Вас на весілля...

О.П.Довженку

Вклоняюся низько – запрошую Вас на весілля.
В село вересневе, до Псла, до маленької хати
Білявої, щирої і хлібосільної,
Запрошую Вас бути батьком весільним.
Прошу Вас. Весь рід мій Вас просить. І мати.
Моє українське село – від старого і аж до малого –
Вас щиро зустріне і квітами встелить дорогу.
У день мій весільний присядьте за стіл біля мене.
Он мальви присіли, соромлячись листям зеленим.
І соняшник зайде до двору всміхнутися щиро.
Прошу, приїжджайте. Он птахи розправили крила...
А Вам пригадався, напевно, далекий той вечір:
Два птахи присіли спочити на Ваші на плечі,
А їх же сідати ніхто не примушував.
Вони ж бо вдивлялись, либонь, у самісіньку душу Вам...
Бо птахи й у скрути найтяжчу годину
Довірять себе ой, не кожній людині...
Мій рід Вас просить, прохає мати,
І я прошу Вас в щасливу хату...