вірші

Яка нині спрагла і рання весна!
Як світиться щастя у темних зіницях...
Невже я те щастя тобі принесла,
А ти ще не знаєш – зоря чи зірниця?

Почути, ввібрать перегуки трембіт,
До серця притиснуть смереки-ялиці...
Невже ти не знав, що існує цей світ
І п’єш його, й досі не можеш напиться?

Хто дасть нам те право на спільний політ?
І хто мені вибачить ще одні крила?
Невже ти таким ще не бачив цей світ,
А я в нього навстіж всі вікна відкрила?