вірші

Я родом із красивого села.
З оранжевого сміху травостою,
З-під синього соснового крила.
А ще я родом із років застою,
Де сто печалей в маминих очах
Усмішкою прикриті, мов парчею.
Де не столі поблискує свіча
І правда теж поблискує свічею.
Ті сто печалей в маминих очах
Запорошила доля, наче пекар.
І мама теж згорала, мов свіча. –
Безправний мій сільський бібліотекар.
Я родом із красивого села,
Де фарби зникли вже із травостою.
І тільки сіра, сіра ожила
І восени. І взимку, і весною...