вірші

Я хочу проснутись –
Я всі вже побачила сни,
І вигадки всі перевірила
Досвідом власним.
Я літа не жду.
І, тим паче, не жду вже весни –
Я знаю чудово,
Що мить лиш буває прекрасна.
А що мені мить?
Промайне і лови не лови,
Не вернеться зроду,
Ніколи-ніколи до тебе.
І Ви, мій коханий,
Назавжди залишитесь Ви.
Як небо, мінливий.
І сонно-постійний, як небо.
І тягнуться дні мої в’язко,
Як свіжа смола.
В потилицю дихають жадібно
Подихом спертим.
Гудуть мої дні,
Як бездомна осіння бджола.
І в пам’яті сни від пробудження
Стерті.