вірші

Я дуже хочу знати, хто я є.
Дивлюся в себе з-за небес осінніх
Десь на горищі на пахучім сіні...
О, Боже, хто я є? Яка я є, мій Боже?
Я волі віддалась думок – і п’яна...
Признатись страшно в тім, що я – погана,
І соромно – у тім, що я хороша.

Зірки на небі закриває дах.
На зорях неможливо погадати.
Згадавши щось, заплутуюся в датах.
О, Боже, хто я є? Яка я є, мій Боже?
Коли на небо прийде час злітати,
Хай скажуть ті, хто знатиме цю дату, –
Вона була лише на себе схожа.