вірші

Я довго стоятиму там,
де кінчається ліс.
Крутого узвозу струна
чи зітхне, чи озветься.
Ніхто не побачить
печалі непроханих сліз.
Ніхто не дізнається,
що в мене зараз на серці.
Все на цім світі гірчить,
наче стиглий полин.
І Ваші слова, і мої,
і вуста полинові.
І час, що ніколи
не стишує свій швидкоплин,
терпко настояний
на полиновій любові...