вірші

Вся історія – міф, де з реальністю спільного мало.
Кожен вільний вважати, що правда єдина – його.
Вже історія – мить, що якраз оце зараз настане.
Ми в історії – міф, без бажання до того свого.

Все в історії міфів залежить від часу й везіння.
Від бажання ці міфи про себе й про когось творить.
Був Один і був Інший в релігії від Поклоніння.
І забувся Один, зате Інший залишився жить.

Міфи люди творили. Скільки правди було в тому – хтозна.
Всяк своє розуміння і бачення нам передав.
З віку в вік, з віку в вік – тож додати й від себе щось можна.
Й від богів, і дерев, і від неба, і навіть від трав.

Кожен мав свою казку, легенду, сказання і притчу.
Літописці і ті, звісно, люди звичайні були.
Найпростіше було б – все багатство те справді вивчить.
Важче все те осмислить – і що то, і як, і коли?

Навіть Біблія й та вся заплутана, вся в протиріччях.
Візантія по-своєму вірила. Вірив і Рим.
Є і інші джерела – з далеких й не дуже сторіч тих.
В них по-іншому все. То чому ж маю вірить одним?

Вся історія – міф. Правди й вимислу порівну в ньому...
Кажуть: істина де? Посередині? Певно, що так...