вірші

Все тобі віддам на віки вічні.
Глянець неба, місяць молодий.
Сполохи яскраві опівнічні –
Володій, мій любий, володій.

Заживу тихесенько в покорі,
Доки, все ж, колись збагну сама,
Що ні в сірих буднях, ні в декорі
Місця для покірної нема.