вірші

Все починалось високо, мов день.
Так легко дихалось, мов вирвалась з-під варти.
Здалась собі красива, мов модель,
Що грілася біля чужої ватри.

Здавався світ прозорим і лунким,
Струнким, мов свічка в канделябрі срібнім.
Все починалось високо таки,
А закінчилось якось наче дрібно.

Все починалось високо, мов день.
Колись. Давно. Минуло стільки років…
Але тремтить обірвана струна
Вже на останній ноті, на високій.

Ну що це за настирлива мана –
Прекрасне намагатись повернути?
Я, все-таки, не вірю, що мина
Усе, що мало б вже давно минути.

Усе, що вже й забулося – пече,
Немов від рани найгострішим лезом.
Щось тихо впало на моє плече –
Легеньке щось – литочок із берези.

Слова-слова, одвічне дзень-дзелень,
Обів’ють голову красиво, пекторально.
Все починалось високо, мов день.
І так собі скінчилося банально.