вірші

Віршеві

«І у вірша є пальці» Ювенал

Я кожен пальчик пестила йому.
Я мала необхідність доторкнутись
Вустами соковитими до шкіри
Гладенької, шорсткої, а чи в ранах.
Я відчувала життєдайну силу,
Як притулялася обвітреним лицем
До цих долонь холодних і німих.
Не прагнула ніколи і нічого,
Крім доторкнутися щокою рук його.
Хоча чому ж? Мені було б приємно,
Коли б ці пальці гладили волосся
Моє чи слухали б коли
Тремтіння вій від дотику палкого.
Чи витерли б непрохану сльозу,
Що неодмінно б покотилась тихо
Від щастя і блаженства, що вони
В моїх руках, оці тремтливі пальці.
Ці добрі пальці на руках красивих,
Легенькими цілунками вкривала
Подушечки незнані і сумні.
Розкривши губи теплі і вологі,
Я кожен пальчик знов перебираю.
Маленькі рівчачки сухої шкіри
Струмують, мов швидкі гірські потічки,
Як тане крига в горах десь весною.
Холодні жилки рук його тужавих
Причаїлись в нестримному чеканні.
Чеканні, що коли зведу я очі,
То стане ясно – це і є любов...