вірші

В небі

О, леле – нелюбима каша манна!
Небесна манна зварена, мабуть.
По вінця повна неосяжна ванна,
Де хтось для мене в піну збив шампунь.

Я падаю – моє так хоче тіло.
Немов життя не варте ні гроша.
Але ж нестерпно жити захотіла
Моя душа. Іще одна душа...

Гадання, гороскопи – не безплідні –
Я падаю на кінчику пера.
Якщо я вже колись жила на світі,
То ким була я і яка була?

Сусід жартує, що я надто схожа
На котрусь із його знайомих дам.
Мене дратує ця банальність. Боже,
Та в небі ми... А скільки ж років Вам?

Я відповім: шістнадцять раз по тридцять,
Хай помізкує десь на самоті.
Нехай згадає наші перші лиця –
Ми зустрічались в іншому житті.