вірші

В хатинці лісника

Оце так дощ! Як із відра!
Січе сердитий град.
І зуб на зуб не попада,
І пізно вже – назад...

В печі легенький тріск полін
Наспівував за мить.
Старенька піч, старий ослін.
Вогонь палахкотить...

Згорають болі і жалі,
Стихає грому звук.
Вже світ всміхається мені
Теплом зігрітих рук.

Дощем захоплена в путі, –
І досі злива ллє, –
Радію з того, що в житті
Й такі хвилини є.