вірші

В древньому місті, в прадавньому, тиха й сама,
максималістка, запалюю мрії, мов свічі.
Ти у Полтаві, а я – наодинці із ніччю.
В древньому місті смуток мене обійма.

Ти не повіриш, бо сльози згадаєш мої, –
щоб не наврочить, але я сьогодні щаслива.
Ти – моє диво і все, що від тебе – то диво.
Ти не повіриш, та вірять вітри і джмелі.

Дякую їм, бо то друзі великі мої.
Друзі – то добре. То добре, що й з вітром щаслива.
Ти – моє диво. І все, що від тебе – то диво.
В древньому місті іще збереглися джмелі...