вірші

Усе в мені обвите ланцюгами.
Вони бряжчать за мною на півсвіту.
Я зупинилась десь посеред літа,
Вхопивши пальцями холодні стріли брами.

Вона відкриється, я потягнуся далі.
Мета відома, тільки час – від Бога.
Побиванка тепер моя дорога
У сутінках легесенького жалю.

Моя душа обвита ланцюгами,
І міцно до основ своїх прип’ята.
І не симфонії, прості дитячі гами
Вона співає до судоми в п’ятах.

І сірі будні б’ють в свої литаври.
На їхніх головах вінки із лавра.