вірші

Усе минуло, відбуло, затям, –
Собі кажу. Усе непоправимо.
Здається, Ви були моїм життям,
Яке пройшло повз мене мимо.

Нещедра доле, дякую за все.
Можливо, щастя – те, що невловиме.
За те, що день прийдешній принесе,
Чи знову пронесе повз мене мимо.

І філософськи думаю про те,
Що вже й життя минає невмолимо.
Мій день стає коротшим, а проте
Спасибі, що хоч ніч проходить мимо.