вірші

Ця ніч не мала й крихітки жалю.
Вона мене із мене вивертала.
Тож все святе, що в себе я всотала,
В гріховну чашу щедро переллю.

Вітрилом бились нап’ятим вуста,
Були твердими, наче дзьоб у птаха.
І місяць догорав уже, невдаха.
І тінь світлішала, вдоволена й проста.

Цей поцілунок вийде у тираж.
Це буде завтра, завтра, а сьогодні
Благословен будь день і ніч господня –
В ілюзіях розгойданий міраж.

Мені не вдасться звабити тебе
Ні словоблуддям вдалим, ні красою.
Не обплету навік тебе косою
І небо не віддам тобі рябе.

Перехрещу лише й благословлю.
І збережу навіки твій дарунок –
Сором’язливо-щирий поцілунок.
Ця ніч не мала й крихітки жалю...