вірші

Цей сніг і ця печаль – що може бути краще
За сніг цей, за печаль у зболених очах...
І радість незбагненна з прозорим ликом щастя,
І тіло, в котрім промінь надії тихо чах...

Куди ми бредемо, роздягнені дерева,
У мороці зими, в морозі тіл своїх?
Ці звуки і цей голос, як вечір, достеменні,
Як радість і печаль, як незбагненний сміх.

І тишу почуття, обірваного мною,
Розріже вітер враз, підхопить на крило...
Там тепло, там вогні, це ж поруч – за стіною...
А ми серед зими, нас наче й не було...

Ці звуки, і цей голос, і вечір достеменні.
І сніг цей, і печаль у зболених очах.
Роздягнені дерева нас звати поіменно...
Там тепло, там вогонь, ходім туди... Хоча...