вірші

Це, напевно, прощання.
Можливо, зарано, але
Час настав і смиренно
Піду на розп’яття чи плаху,
І чекатиму тихо,
Коли вже та мить промине.
І погляну на себе глумливо
Очима невдахи.
Навіть погляд цей: зайвий.
Нічого не варті слова.
За рахунком заплачено,
Звісно, що більше, ніж треба.
Тобі байдуже, зрештою, мертва я
Ачи жива,
Все одно проминальна.
Як влітку захмарене небо.
Індульгенцій не треба.
Між пальців розітреш полин,
І розтопчеш чебрець,
Повертаючись з тихого раю.
Я ітиму назустріч. Сама.
І тебе промину.
Між сосновим гіллям
Щось печальне
На скрипці зіграю.