вірші

Це була мить.
Це була блискавка.
Відстань від пітьми до пітьми.
Пальці стискали траву,
В шаленстві вирвану з корінням.
М’яку, голубу від зірок траву.
Тіло було єдине й жагуче.
М’яке волосся пахло матіолою.
Блискавка входила в тіло
І виходила з нього,
Допікаючи бажаним вогнем.
Хмеліли садки, колихалося небо.
І «Болеро» Равеля
Допомагало заплющити очі.
Це була мить.
Це була блискавка.
І пролився дощ –
Теплий, життєдайний дощ
На золоті стегна.
Сп’яніння від матіоли волосся
І хмелю дощу –
Найдивовижніше сп’яніння...
Ще прийде пора
Похмелятися власним хмелем...