вірші

Тремтіла, зорею залишена, біла сльоза
На темній цямрині.
Хилилася долу, струмилась, мов злива, лоза,
Посріблена в іній.
І дихалось легко,
І легко співалось мені,
І легко жилося.
І легко акацію вітер чіпляв
В легеньке волосся.
Який це був ранок!
Який це був день!
Яка ніч!
Я знала – так буде!
Коли замість давніх моїх протиріч
Світанок повсюди.
І зникне неспокій,
І легко душі,
І трепетно тілу.
І легко торкнулись до ніг спориші,
І ноги тремтіли...