вірші

То правда, що дерево пізнання
Росло посеред раю.
То було дерево смерті.
Але ж і дерево життя росло поруч.
Скуштувати його плодів
Єві ніхто не забороняв.
Не вірте, що змій був мудрий.
Змій був хитрий і, вибравши мить,
Коли Єва була самотня,
Спокусив її з’їсти від дерева пізнання.
А сам їв від дерева життя.
Легко звабити жінку,
Коли вона самотня...
Можливо, плодів з дерева життя
Вистачило б і змію, і Єві, але –
(О, ця вже передбачливість хитрих!) –
А раптом – не вистачить...
Насолоджуйся, Єво, смаком пізнання –
Ось це дерево, ось його плоди.
А що тепер?
Змій скине шкіру – і знову молодий,
А ми, звиклі говорити: мудрий, як змій,
Вгледівши на дорозі зміїну шкіру,
Думаємо, що хитрість і мудрість
Одне й те саме...