вірші

То добре, то прекрасно, що Ви є.
Що Ви далеко і що я – не Ваша.
Кумасі спорожнили патронташі –
Стріляли в мене і в життя моє.

Як вчасно Ви зустрілися мені!
Бо небо вже збиралося на зливу.
І коні бігли, розплітали гриви,
І я вже ледь трималася в сідлі.

Чого я прагла – ось воно – збулось?
Я Вас люблю. І хоч життя, мов мливо,
Я так сміюся, наче я щаслива,
Бо саме Вас люблю, а не когось.

І марево, і сутінь міражів
Розштовхую, мов непотрібні хмари.
Ми з Вами, може, найтривкіша пара –
Бо ми не стрілись. Ви – то сни мої...