вірші

Ткала ілюзії, як павуки – павутину,
Як барвінок ткав килими в алеї каштановій.
Як виноград ткав дашок над альтанкою.
Як бабуся – ліжники...
Можна милуватися, можна доторкнутися,
Можна навіть загорнутися.
Лиш моє ткання даремне.
Бо моє ткання навіть не сніг,
Що колись та розтане...
Бо моє ткання обплутує
Мене зсередини
І заважає жити...