вірші

Тепер Ісуси всі – і грішників не судять.
На кон кладеться все з тупим, пісним лицем.
Ридаючи, повія стиска обвислі груди,
І прокажені всі з порожнім гаманцем.

Тепер настала ніч. І люди, наче воші,
Клубками копошаться ув одязі життя.
І я не розумію, чому бажання грошей
Забило всі бажання, стремління, почуття...

Якщо ти навіть злидень і це вже надто видно,
Ще можна все владнати, якщо ти на межі.
Але ніхто й ніколи не допоможе злидням,
Тим злидням знавіснілим, що селяться в душі.

Злиденним був Ісус, а люд звертався: равві!*
Але мені сьогодні, підсилені стократ,
Звучать, звучать слова, прості і нелукаві,
Та, може, наймудріші. І їх сказав Сократ.**

* Равві – учитель.
** Скільки речей, котрих я зовсім не бажаю!