вірші

Так рідко буваю вдома, –
Турботи не мають меж...
Ходжу по стежках знайомих,
Та й по незнайомих – теж.

Долоні кладу на плечі
Берізці – за стільки літ! –
Клекоче в душі лелечо
Щасливий домашній світ.