вірші

Та що тут вдієш – музика дощу
Вже супроводжує мої осінні ранки.
Рипить басами вітер крізь фіранку,
І десь у сутінках спочити я мощусь.

І тьмяно літери висвітлює торшер:
Схиляється до кіс найближчим другом...
Вже все було. І, мов на вітрі флюгер,
На глянці столу крутиться фужер.

І світло ятриться, мов шкірка помаранча,
І серце вже з роками стало зряче.
І колір вже улюблений – фіол...

Та іноді пробудиться дівчина,
І я сміюсь шалено, безпричинно,
П’яніючи вночі від матіол.