вірші

Спілкування в молитві –
Коли ми єдині були,
Коли подих руки –
Найтаємніше дихання злету.
Кимось лічені зорі
Квітками на небі цвіли.
Може, звідти дивився
Хтось пильно на нашу планету?

Я питала себе,
Чи припнулась у стайні душа?
Чи хотіла б летіти
Кудись в далечінь невідому?
Я себе відчувала
Зіп’ятим на ноги лошам,
Що в степу народилось
І хоче дороги додому.

Проведи мене, боже,
Уже без поразок і втрат,
Скільки шляху лишилось –
Відмір мені щастя в дорогу.
Я сестра цього світу.
Виходить, що світ мені – брат.
А недоля – то тітка.
Спаси її першу небогу.