вірші

Спасибі Вам, що Ви на світі є,
Хоч Вас не передбачив Нострадамус.
Спасибі Вам за всеоб’ємний хаос,
Що Ви внесли в німе життя моє.
Що все змішали – радість і печаль,
Що все поклали не на ті полиці,
Що ув очах моїх така печаль,
Що боязно і в дзеркало дивиться.
Хоча... чому ж... Там тіней достає.
Там кольори зухвалого чекання.
Там все таке несправжнє, яке є –
Таке лице буває у кохання.