вірші

Скажу собі: нарешті, віджила.
І час минув душевних катаклізмів.
І ейфорійні вкраплення минули.
Тепер смішна молитва за добро.
Я так ретельно все переробляю
В собі ізнову – хочу стати інша.
Мов ремонтую найскладніший прилад –
Якісь деталі лишні відкидаю,
Кричу: нарешті, я, нарешті, вільна!
Живу, радію – я, нарешті, інша.
Ніщо мене вже не болить, не кпинить.
І розправляюсь – вільна вже... Від світу?
Та знов і знову пронизало болем.
Не вийшло. І не вийде.
То мій фатум.
Бо я та сама.