вірші

Щириця

Ти гарним іменням – щирицею звешся,
І зовні цілком симпатична рослина.
От тільки навіщо кусатися пнешся?
І там виростать, де росте картоплина?

В бажанні твоїм панувать на вгороді
Здорового глузду я й трохи не бачу.
Бур’ян бур’яном і нітрохи не в моді.
Ти бачиш вже стільки, рвучи тебе, плачу?

А ти проростаєш уперто, щирице.
І я проти правил хоч раз зогрішу:
Тебе на вгороді лишать не годиться,
А я – за відвертість – візьму та й лишу.