вірші

Щокою лист до мокрої землі,
Мов ближчої нема йому рідні.
А он дівча щокою на плече –
Гірка сльозина по щоці тече...

Що сталося в такі її роки?
Навіщо сльози розсипать, мов перла?
Поглянь он – доторкнулася й завмерла
Щокою гілка до листка щоки.

Послухай, навкруги, на всі боки
Розбіглись неповторні вокалізи,
І грім торкнувся, грім осінній, пізній, –
Щокою вітру до листка щоки.

Летіли високо було до осоки...
Листок зірвався. Що поробиш – вихор...
Та Всесвіт доторкнувся тихо-тихо
Землі щокою до листка щоки...

І стало так спокійно навкруги.
Ти вже не плачеш, дівчинко-білявко?
Заснули річки темні береги,
І почорніла скошена галявка.