вірші

Розплатитись за все
за найвищим рахунком.
Останнім?
Диким болем від болю,
який спричинила сама.
Я від того не кращою стану
й не гіршою стану.
Я від того зима.
Я від того зима, я зима...
Та в полоні страждань
ще ніколи я крил не губила.
Беззахисна лишусь –
Квазімодо з усіх Квазімод.
Це життя, ніби землю,
я нігтями рила і рила –
я шукала себе –
поза часом симпатій і мод.
Я німа перед вами –
в цей час я не здатна на більше.
Тільки попіл від слів
розвіваю за вітром сама.
Я робила добро,
а виходило щось зовсім інше.
І тепер я зима.
Я від того зима, я зима...
За своє розплачусь –
за чуже я вже звикла платити.
За найвищим рахунком –
тепер я, нарешті, банкрот.
Я боюся життя
і так хочу ще жити і жити.
І намарне з собою боротися,
мов Дон Кіхот.