вірші

Розмиває Нева Петербурга
міцнющий фундамент.
А щоб зовсім розмила –
того не побачить ніхто.
Бо давно сколотив
всій імперії славній
на пам’ять
з українських кісток
найнадійніший розчин Петро.
Як він вистелив ними
під місто гладеньку подушку!
А пісок поливав
найгіркішими в світі слізьми
тих безмовних рабів,
вартовими зіп’ятих на мушку,
напівголих, голодних,
що вже і не звались людьми.
Розмиває Нева...