вірші

Прозріння

Я посміхаюсь: людоньки, весна!
Якби не в місті, о, а просто неба,
В траву лягла б у вигляді хреста –
І що ще треба?

А для початку – поруч є базар.
Я підрахую дні, що до зарплати,
Згадаю все, що ти ще не сказав,
І всі ромашки викуплю лапаті.