вірші

Повиїжджали із села.
Садки вишневі всохли.
Була повітка – не була...
Та й хати сіли крокви.
І напівчорні дерева
Густющим плачуть клеєм.
Були могили – і нема.
Зрівнялись із землею.
Гнилі хрести з могил стирчать,
Потріскані, мов долі.
Хотіли світ новий зачать,
А опинились долі.
І нічия давно сльоза
Хрести оці не мила.
І розрослася дереза,
Та ще собаче мило.