вірші

Попелюшка

Великий світ. Мала моя печаль.
З вікна хатинки все напам’ять вивчено.
Невже то я? – худенька хвора дівчинка –
Два кісники над вухами стирчать.

У світлі ялинкових ліхтарів,
Де музика творила казку ночі,
Які смішні її великі очі...
Згорів той вечір. Геть увесь згорів.

Де був тоді всевладний чарівник,
Якому варто тільки захотіти,
Щоб мій дитячий сум і сором зник,
Щоб розцвіли навкруг весняні квіти...

Я довго й свято вірила у те,
Що десь він є, що не прийти не може:
Що, врешті, все круг мене зацвіте,
Та так незвично, ні на що не схоже...

Сімейне свято. Ніч. І до зорі
Так гарно почуватися розкутою.
Потрібною, нітрохи не забутою
У світлі ялинкових ліхтарів...