вірші

Перед довоєнною фотографією

Ходила тебе зустрічать на кленовий місток.
Ні-ні, не кажи, що тебе вже на світі немає.
То мосту немає і топтаних нами стежок
У нашому гаї.

Я так тебе ждала! А всюди громи та громи...
Либонь, спопеляли до мене дорогу єдину?
В недобру годину зустрілися ми,
В недобру годину...

Колись від любові п’яніла твоя голова,
Війна принесла нам гірке і нещасне похмілля.
Я чую, я чую твої найостанні слова.
Справляю весілля.

А ти не мовчи. Запитай же у мене: чиє?
Бо ти не діждався русявої нашої доні.
Коли б хоч її не спіткало мовчання моє.
Хоч би їй інакшої долі.

Рокам, як за вітром листкам, відлітать.
Онуки твої задивляються на перелази.
Коли б ти живим був... Та час і мені помирать,
Стара вже я стала. Та більш не любила ні разу.

Оце ось ходила на новий кленовий місток...
Все добре в моєму житті. Все, як треба
Допоки жива, берегтиму мережку стежок.
Як пам’ять.
Про тебе...