вірші

Озираюсь на минулий час –
Де й коли дванадцяту пробило?
Де й коли себе я загубила?
Де й коли звучав останній вальс?

Незворушне дерево зими.
Темінь старовинного підвалля.
Те кафе, де танцювали ми...
Справді, все скінчилося банально.

Тільки ця немислима зима
Гори намітає білосніжні.
Мов нічого не було й нема.
Силу демонструє центробіжну.