вірші

Нічого, що завжди мені болить
Твоя байдужість, наче квітка в’яла.
Переболить – настане знову мить –
Розквітне ружа, що колись опала.

Тобі ж ніколи болю не завдам.
Судилось так, як, мабуть, долі треба.
Хоч інколи буває так шкода
Себе, самотню, під яскравим небом.

І заступлю від горя, й вбережу –
Невидима для тебе оберега.
Не перейду встановлену межу,
Укотре посварившись з власним его.

І серце вщент наповнене моє
Любові найжаданішим візитом.
І те, що ти такий на світі є –
Велике щастя. Є кого любити...