вірші

Нащо мені такий надранній сніг
І ранній сум на Ваші очі сині?
Вам холодно і зле у хуртовині,
Але ж і він, цей сніг, до Ваших ніг...

Так тільки я тримаюсь за життя,
Як листя, що не хоче облітати.
Але, кому вони, зелені шати,
Потрібні в сіру пору небуття?

Так тільки я тримаюсь, вочевидь.
Невже я знов повірила в дорогу?
Чого я прагну – то відомо Богу
Та ще душі, де Ваш вогонь горить.

Прощання буде під рясним дощем.
І через те так радий заметілі
Солодкий біль в моїм завмерлім тілі.
Я ще жива. Я ще жива. Я ще...