вірші

На тихий ранок на зорю
Кладу свій погляд, як оману.
І серце тихе, наче рану,
Я Вам несу – не вівтарю.
Не відверніться хоч на мить,
Не зубожійте на півслові –
Моєї пізньої любові
Останнє вогнище горить.
І язики його німі
Поміж моїх прорвались пальців.
Мов душу розтягли на п’яльцях,
Живу ж бо наче, але ні.
Я не живу, бо я горю,
Мої слова – вугілля кволе.
Ти забарилась, моя доле –
Молюсь на вранішню зорю.
І в тій молитві – все про Вас.
Усі слова – дорога в пекло.
Холодні руки – й ті потерпли.
Все Вам, нічого про запас
Собі на прощу не лишила,
Не приховала, не взяла.
Слова в цій пісні – моя сила –
Мене в молитву привела.
Чогось не прагнеться нового
І зойк захряснув на межі
Моєї пісні і душі,
Що Вам належить, наче богу.