вірші

На озеро в лататті набрела.
Само, як блюдце і латаття – блюдця.
З цілющого, здавалось, джерела
Яскраві бризки били з нього всуціль.

І враз така нечувана снага
Зійшла неждано з озера на мене.
Бажання ризику – тремтіння у ногах...
Зелений день, розшитий по зеленім.

А вже ж те озеро не перейти убрід...
Стомився день, присів, неначе дід, –
Пора, пора молитву розпочати...

Кривавий вечір сходить з-під небес,
Лягає, мов кудлатий чорний пес,
Який роздер малесеньке курчатко...