вірші

Минає високосний рік

Годинник рухає повільно
Цей рік в свої останні миті.
Гілки соснові, мов бадилля,
Всі серпантином перевиті.
Горять три свічки серед ночі.
Три гномики серед людей.
А у людей печальні очі,
Печальна пісня із грудей.
Вона якусь лиш мить печальна,
А потім якось хрусне все,
І прийде чарівник звичайний –
Рік високосний віднесе
Кудись, де він роки складає.
У комірчину чи підвал.
Вже літописець підглядає
Крізь заяложений бокал...
Він високосний рік відмиє,
Причеше, вдягне у нове,
Все змерзле якось відігріє
І в час минулий попливе.
А ми повеселіли нащось,
Надія жевріє в очах...
Та Вічність відкриває пащу
І закриває водночас.