вірші

Можливо, все не так – затемненому скельцю
Моїх очей тепер все бачиться не так...
Але не можна, ні, вже обдурити серце,
З якого криги брила не зрушить аж ніяк.

Ніхто не розжене ні смутку, ані туги,
Що заселила душу. І тисне, і шкребе...
Як важко, як нестерпно завжди втрачати друга,
Неначе відривати живий шматок себе...