вірші

Моя вина

Як ти щасливий на землі,
Хоч зустріч нас мина,
То згаснуть всі мої жалі,
Бо так давно болить в мені
Непрошена вина.
І серце хай не точить біль
Хоча б одне – твоє.
О, не за все в душі, повір,
Собі прощення є.
Я, мов натягнута струна,
Але сміюсь, сміюсь...
Живе в мені моя вина
І я її боюсь.
Я їй кажу: втекла вода
І не одна з тих пір.
Яка була я молода!
Всьому наперекір.
І звідки, звідки було знать,
Що це – на все життя?
Десятки літ, не рік, не п’ять –
Зі мною каяття.
Вже стільки літ, важких, як світ,
Несхожих на літа.
Глибокий залишила слід
Любов твоя свята.
А я живу, немовби скрізь
Весна і благодать.
Ніхто не бачить моїх сліз,
Моїх жалів печать.
А ти... щасливий на землі?
А зустріч нас мина...
Лиш не минуть мої жалі,
Такі, здавалося б малі,
Як і моя вина.