вірші

Малюнок на шибці

Вікна січень литим сріблом закував,
Теплим пальцем вимальовую овал:
Очі – тихі. Навіть посмішка сумна,
Та теплом тепер повіяло з вікна.

Ледве палець від творіння відняла,
Ледь лишила його дотику тепла –
Як холодним і несправжнім став овал.
Січень вікна знову сріблом закував.

Я з душі твоєї січень прожену.
Я збагнула, я знайшла свою вину,
Бо чекаючи тепла і доброти,
Я забула, що цього ж чекав і ти...