вірші

Лютий

Чорні птахи танцюють фокстрот серед снігу і тиші.
В цім невмиванім місті багнюка із снігу й води.
І ротами голодними стіни розточують миші.
І дерева заклякли, й людської не чутно ходи.
І зависне життя – монотонність зимової мряки.
І чорнітиме світ, що у лютому надто пісний.
Навіть радісні миті сприймаються якось двояко...
Ось тоді й відчуваєш святу необхідність весни.
Вже розтоплює сонце слизький і пронизливий холод.
Світ воліє тепла, прагне вихопить промінь ясний.
І з усіх відчуттів найгострішим вже є тепер голод...
Голод, голод в усьому... І надто в приході весни.