вірші

Літо 1938 (фото: Сталін і його оточення)

Звичайне фото. Жахливе літо.
Рік 38-й. Ми – його діти.
А на трибуні Мавзолею
Топчуться чоботи владно.
Владою мармур вдавлюють.
Ленін під ними (чи з ними) теж.
Сперлись на камінь грудьми кам’яними.
Світлі костюми в сонці? В крові?
Ленін смиренно лежить під ними.
Мертві не бачать. А що живі?
Там, де і мертві. Країна мертвих.
Усі приречені. Трупи всі.
Ті, що здалися.
І ті, що вперті.
Тих, що лишились – кусі...
Ба, на трибуні придворний клан.
Пики і пихи. Натовп гуде.
Боже, тепер би сюди Каплан!
От її постріл згодився б де...
Ось вони вдома – на Мавзолеї.
Світ антисвіту. І це ще не всі.
А хто їм Ленін? А хто їм Ленін...
Спускали собак і на нього: кусі...
Лабрадорит холодніший за мармур.
Мабуть, такий поцілунок пітьми.
Марно кричати. І думати марно.
Все-таки, мертвий. Куди ж чобітьми?
...Споконвіку в землі язичники.
Християни лежать в землі.
Всі померлі в землі, за звичаєм.
І великі усі, і малі...
Або ж варвари, або ж генії,
Проявивши великий хист,
Не пускають у землю Леніна.
Войовничий був атеїст...