вірші

Колись це все мине. Лишиться тільки тінь
Від слів гарячих, радощів, хотінь...
Колись, колись і цей вогонь погасне.
Лишиться тінь від променя довгаста.

Але поки що на моє лице
Так світить місяць сплющеним яйцем,
І бризками мене вкриває море.
І димом затяглися кримські гори.

Але, коли вже бігтиму за тінню,
Забувши страх, згадаю рук сплетіння,
Як місяць, що стояв посеред світу,
Вливався світлом в очі ненаситно,

І ми в собі долали рубежі.
Навіщо, господи? Чужі ж були, чужі...