вірші

Коли дзвонитимуть дзвони

1

І розум, і тіло, і серце
Злились воєдино, коли
Дзвони дзвонили.
І розум, і тіло, і серце
Розчинились одне в одному, коли
Дзвони дзвонили.
– Розганяють грозу і бурю, –
Хтось мовив.
– Розганяють бісівські ігрища, –
Мовив інший.
– О, ці вже нечестиві зборища.
Хай розженуть їх дзвони, –
Підхопив третій.
...А я літала десь високо.
Голоси вже не мали значення,
Як і тіла, обличчя, руки.
Розум, тіло і серце
Злились воєдино
І розчинились одне в одному.
Я літала десь високо,
Відчуваючи себе – музикою...

2

Не причиняй душі тривоги,
Злий духу, й страх не причиняй.
Нехай вона перейде з богом
В світ інший – пекло ачи рай.
Дзвони в великий дзвін, дзвонарю,
На цвинтарі у холодку...
Пектиме сонце, найде хмара,
Насуне раптом, як примара.
І піде дощ. Чи сльози жалю,
Чи, може, за щось божа кара –
Та піде дощ, як найде хмара.
Остання хмара на віку...